<tim0022> Погоджуюсь, адже без мови немає і націїОсобисто для мене цінність складають укр мова як вище зазначалося ,патріотизм, гостинність, прив*язанність до людини, і, як би це негарно прозвучало, гроші

<durashka09> для людини совість для держави гідність

<kropofon> На рівні кожного індивідасамостійність, прагнення досягти успіху в житті, відвертість, міцність духу, самоосвіта та самовдосконалення, великодушність, турбота про чисте довкілляНа рівні державиперш за все повага до себе як до народу, нації! Народ, який не поважає себе, не гордиться своєю Батьківщиною не будуть поважати інші Подругевідстоювання інтересів громадян і країни Потретє збереження та відродження культурної та історичної спадщини країни

<FlowerDeath> Українська флора

<nextarti> Тема запропонована учасником групи

<zuzik66> І що тут треба писати

<pornovideoz> тут буде певна інформація, яку Володимир надасть трохи пізніше

<draft7790> Боже поможи! Дай, Боже добрий час!

<Eje4eh> Корисні трави, хлібні злаки, городину і квіти насадив, за народними віруваннями, Господь, а "Колючки, реп'яхи, бурян й усі гіркі й вонючі трави і цвітки садив лукавий, щоб люди кололись ними, чхали од них, лаялись і грішили"Передбачається виклад інформації про Барвінок [ Vinca minor ] Береза [ Betula alba ] Біб[Vicia Faba L] Будяк [Carduus nutans L] Бузина [ Sambuccus racemosa L] Бук [ Fagus silvatika L] Буряк [ Beta vulgaris ] Васильки [Ocymum Basilium L] Верба [ Salix fragilis L] Вишня [ Prunus Cerasus L] Гарбуз [ Cocurbita Melappo L] Горох [ Pisum sativum L] Гриб [ Boletus edulis L] Губа [ Boletus edulis L і взагалі їстівний гриб] Диня [Cucumis Melo L] Дуб [ Quercus Robur ] Жито [ Secale cereale L] Кабачки [ Cucurbita Pepo L var ovifera ] Кавун [Cucurbita Citrullus L] Калина [Viburnum Opulus L] Капуста [ Brassica oleracea L Var Capitata DC] Квасоля [ Phaseolus vulgaris L] Кедр [Pinus Cedrus ] Клен [Acer platano es L] Коноплі [ Cannabis sativa L] Кропива [Urtica diocca L] Крушина [ Rhamnus Frangula L] Кукіль [ Lychnis Githago Scop ] Липа [ Tilia parviflora Ehrh] Ліщина [Coryllus Avellana L] Лобода [ Atriplex hortensis L] Лоза [Salix repens L] Льон [ Linum usitatissimum L] Любисток [ Levisticum officinale L] Мак [ Papaver orientale L] Малина [ Rubus Idaeus L] М’ята [ Mentha piperita b officinalis Koch ] Морква [ Daucus Carota L] Овес [Avena sativa L] Огірок [ Cucumis sativus L] Ожина [ Rubus caesius L] Осика [Populus Tremula L] Апельсинпомеранець [ Citrus aurantium ] Опеньок [ Agaricus Prunulus Pers, A Fragilis Pers, A Fascicularis Huds, A Melleus Vahl] Очерет [Phragmites vulgaris Frin] Паслін [ Solanum Dulcamara L] Петрушка [ Petroselinum sativum Hoff] Полинь [ Artemisia Absinthium L] Просо [Panicum milliaceum L] Пшениця [Triticum vulgare Vill] Полуниця [ Fragaria collina L] Редька [ Raphanus sativus L] Рижик [Agaricus delicisus L] Ріпа [ Brassica Rapa L] Рожа [ Althea rosea L] Розмайзілля [peucedanum Cervaria Cusson] Рокита [ Salix purpurea L, S viminalis L, S alba L, incubacea L, rosmarinofolia L, Spiraea crenata L] Романзілля [ Maruta Cotula DC] Рута [Ruta graveolens L] Рябина [ Sorbus Aucuparia L] Сироїжка [ Agaricus Russula Schaf] Сосна [ Pinus silvestris L] Суниця [ Fragaria vesca L] Та га [Spiraea hyperixifolia L, S Crenata L] Терен [Prunus spinosa L] Тирса Ковила [ Stippa pennata L ] Тополя [Populus alba L] Травамурава [Polygonum aviculare L] Укріп [ Anethum graveolens L] Хміль [ Lumulus Lupulus L] Хрін [Cochlearia Armoratia L] Цибуля [ Allium Cepa L] Часник [Allium sativum L] Черешня [ Cerasus avium Moench] Шавлія [ Salvia officinalis L] Шипшина [ Rosa canina L] Шовкова трава [Stippa pennata L, S Capillata L] Щавель [Rumex Acetosa L] Яблуня [Pyrus Malus L] Явір [Acer pseudoplatanusL, Platanus orientalis L, P Occ entalis L, Populus puram alis Spach] Ялина [ Pinus Abies L] Ясень [ Fraxinus excelsior L] Ячмінь [ Hordeum vulgare L]Вітається всіляка допомога і посильна участь кожного з одногрупників!!!

<Godzillich> Барвінок [ Vinca minor ] photo/ вічнозелений півкущик см заввишкиКвітка і листя барвінка малогоКореневище — тонке, горизонтальне, до см завдовжкиСтебла барвінка — повзучі, розгалужені, у вузлах укорінюютьсяЛистки — супротивні З см завдовжки, , см завширшки, еліптичні, шкірясті, вічнозелені, голі, зверху блискучі, по краях гладенькіКвітки — двостатеві, правильні, пазушні, поодинокі, на довгих квітконосах Оцвітина — подвійна, п'ятичленна Чашечка зрослолиста, частки її ланцетні, голі, віночок синій, трубчастолійкоподібний до мм у діаметрі, трубочка віночка завдовжки до і мм Тичинок п'ять, маточок — дві, зав'язі верхніПлід складається з двох видовжених, стрічкоподібних листянокВ народній поезії з неодмінним епітетом хрещатий, бо стелиться на всі боки, навхрестЄ сим ом молодості і дівчачої цноти, бо вживається на вінок, що їх знаменує В такім розумінні барвінок згадується в весільних піснях, наприкладСпасибі тобі, сваточку,За твою кудряву мняточку,За хрещатий барвіночок,За запашний васильочок,За червону калину,За твою добру дитинуРоман зілля копає, копає,А він його не знає не знаєПоніс він го до ради, до ради –До хлопської громади, громадиХлопці зілля не знали, не зналиІ радочки не дали, не далиРоман зілля копає, копає,А він його не знає не знаєПоніс він го до ради, до ради –До бабської громади, громади Баби зілля не знали, не зналиІ радочки не дали, не далиРоман зілля копає, копає,А він його не знає не знаєПоніс він го до ради, до ради –До дівоцької громади, громади«А то зілля – барвінок, барвінок,Всім дівчатам на вінок, на вінокОй вийду я на горонькуПогляну я на долинонькуРвуть дівочки бервіночкиНа неділю на віночкиА я не рву барвіночокНа неділю на віночокНапишу я дрібні листи,Пошлю до батенька вістиНехай батенько не турбує,Мій віночок не купуєСтратила я свій віночокУ неділю з пораночокПід явором зелененькимІз козаком молоденькимБарвінок через свою зеленість, що сим ізує молодість взагалі, прирівнюється до молодого козака, до парубкаЗелений мій барвіночок,Чом не рано цвітешТи ж мій милий, чорнобривий,Не по правді живеш Ти дівчино, сіра вутко, чи сватати хутко Козаченькубарвіночку, в тую неділечкуОй хрещатий барвіночок, розстеляйся низько,Ой мій милий, чорнобривий, пригортайся близькоБарвінок є ідеальним зразком густоти рослиниРоди, Боже, синам жито густе, як барвінокСаджання барвінку так само, як і рути з шавлією, порівнюється з коханнямОй там на горі фіялойки заквіли,Всі гори з долинами закрилиТамтудой Марися ходила,Зелений барвіночок садилаЗа нею батечко тихойко Сади, сади, Марисю, знизойка Не ходи ти мій батейку за мною,Не люба мі бесідочка с тобою;Ой ходи ж ти, мій Івсю, за мною,Люба мені бесідочка с тобоюБарвінок садовиться на могилах покійниківВикопай же мені глибоку могилу,Посади в головах червону калину,А в ніженьках хрещатий барвінокОй як будеш ти сина женити,Прийдеш до мене калини ломити;Ой як будеш дочку оддавати,Прийдеш до мене барвіночку рватиБарвінку бояться відьми, тому його саджали при воротах і клали над дверима в стійло до домашньої худоби

<pogal> Береза [ Betula alba ] photo/ В народній поезії є сим ом заміжньої жінки, і дівчини, що до заміжжя стратила дівочу честь Не рубай батеньку,Бо се не берізка – То твоя дитина, Ой, коли дитина,Чого так змарнілаА коли берізка,Чого так зсмутніла Як у батька була – Червона калина,Як до свекра пошла – Білая березаБіла кобилаБерезу везла,На льоду упалаТа й розбила;З гори покотилась,На пеньок настромиласьВ полі береза, тонка висока,Радуйся, Земльо, Бог тебе зродіть!Тонка, висока, зверху кудряваДо тої берези стежка втоптана Хто єї втоптав – Красна паннаКрасна панна, пані ГаннухнаКору стерегла, да й задремала – Налєтєлі птіци – кору склювали,Кору склювалі – пощикоталіЦей же підтекст має приказка «Аби дубки, а березки будуть», що відноситься до хлопців і дівчатПід «березовою кашею» розуміється шмагання різкою, хоч би вона була і не березовою Приказка до цього «Шумитьшумить березина, свербитьсвербить середина»Чому береза біла«Юда хотів перше повіситися на березі, а вона злякалася, та й побіліла, через те вона й тепер біла» Укр Народознавство у творчій спадщині П Чубинського у кн – К, – Кн І – С

<irinar72> Біб[Vicia Faba L] //vkontakteru/photo _ photo/ Вживається знахарками для ворожби Наступні приказки виражають биття «Задав боба», «Дав йому боба залізного іззісти», «Як дам тобі бобу, то й крикнеш пробу!»БобикБули дід та й баба Та й посадила баба під лавицею бобик Росте, бобик, росте – аж до лави Баба кажеДіду, рубай лаву, бо бобик ростеДід порубав лаву Росте бобик далі, росте – аж до стелі Баба каже Діду, рубай стелю, бо бобик ростеДід порубав стелю Росте бобик далі, росте – аж до острішка доріс Баба каже Діду, рубай стріху, бо бобик ростеДід порубав покрівлю Росте, бобик, росте – аж до неба Каже баба Діду, збираймося та й лізьмо до БогаДід з бабою зібралися посвятошному і лізуть до Бога Лізли, лізли, а бобик ся вгнув і вломився Упав дід на спід, а баба зверху Та й каже баба Діду, діду, я гадала, що ти будеш богом, а я божицею, а тобі вилізли кишки гузицеюУкраїнські народні казки Книга Казки ПокуттяЧ І/Зап, упорядник М Зінчук – Тернопіль, – С Про бідного діда і бобикБув собі дід і баба Жили вони бідно Та й пішов дід до багача Багач дав йому одно зерно бобу А в діда не було землі, щоб посадить той біб , і дід посадив його під лужком А той ріс і він прорубав лужко А біб далі ріс, і дід прорубав стеліну – попрорубував усе г А біб далі ріс, і дід продер на хаті дахА той біб як пішов, так пішов і виріс аж до неба І поліз дід до неба по тому бобику Виліз на небо, а там кугут Дід їмив того кугута, а кугут каже Ти не ріж мене Я тебе заведу в та й набереш собі багато борошна Та й завів його кугут у той , а він носив і носив мішки і все бабі спускав А тоді пішов по небу Бога шукати, і не знайшов Бога, а знайшов піч, а на ті печі багато золота Він поспускав бабі ще й золото Г поспускав, а тоді він собі зліз надолинуА багач побачив, що дід так забагатів, прийшов до нього та й каже Я бачу, ти вже все маєш Відки ти так забагатівА дід йому відповідає Ти знаєш що, багачу Я забагатів з того бобика, що ти мені тоді дав Я посадив його під лавкою, а він як поріс, то аж до неба виріс І я виліз по нім до неба і всього собі набравА багач узяв бобик, тик, і посадив його І він гай росте, росте, той бобик І виріс аж до неба, але такий тоненький І галузки тоненькі А багач таки каже Доста вже йому рости Треба вже й мені лізти на небоТа роззувся, розібрався й поліз Та й до половини доліз, і вломився бобик І багач упав та й забивсяУкраїнські народні казки Книга Казки ПокуттяЧ І /Зап, упорядник М Зінчук – Тернопіль, – С

<karpidze> Будяк [Carduus nutans L] photo/ У весільних піснях вираз «ходити в будяки» знаменує розпусне життя, статевий актПризнаюся, хлопці, вам,Як давала, так і дам«Ходіть, хлопці в будяки,Я вам дам потрошки;Ходіть, хлопці, не вертіться,Дам вам …, покріпіться»Кучерявий мельникЗавів мене в темник;А я його в будяки – Аж погубив ходаки

<XMAPA> Бузина [ Sambuccus racemosa L] photo/ photo/ «Бузина – дия ьський витвір її посадив чорт і тепер постійно сидить під нею, тому її ніколи не викопують з коренем, щоб не розсердити дия а, а залишають рости, де б вона не булаБузину називають чортовим, проклятим деревом, тому, що на ній повісився зрадник Святителя, Іуда Бузину не можна рубати, ні викопувати, щоб не наслати на себе бідиБузину не можна викопувати, тому що та людина, яка її викопує, буде постійно мати якусь хворобуНа бузині перш не було ягід, та як повісили на ній Варвару Великомученицю, та скребли залізними скрибачками, то після того на бузині стали родити ягодиБузина вважається чагарником нечистим; особливо не можна нищити її коріння скорчить руки і ноги сміливцю, зробившому це Заразом не можна нічого будувати на тому місці, де є старий корч бузини місце це – помешкання чортаБузина, верба, дуб, липа, береза, явір – із землі»Укр Народознавство у творчій спадщині П Чубинського у кн – К, – Кн І – С

<fiscicuousips> Бук [ Fagus silvatika L] photo/ Є сим ом різки, котрою шмагають, і взагалі биття Приказки до цього «Як не даси з прозьби, то даси з принуки; а чого прозьба не докаже, то докажуть буки» «Наука не йде до бука»

<Isaaaak> Буряк [ Beta vulgaris ] Сим червоності на виді чоловіка Приказки «Він побуряковів» «Він став красний, як буряк особливо від сорому» «Мій хворий мужичок, та як бурячок, а я здорова, як морква» розуміється навпакиЗ цукрових буряків варять женуть самогон, або ще називають бурячиху «Чуть, що бурячиху пив, он аж з рота гичка теліпається»Я копала буряки рази,І возила на заводА де кращий бурячок разиВідкидала на бочокПринесла я їх додому рази,Та й завдала самогонуСамогонка три дні грала рази,На четвертий день я гналаСамогонка удалася рази – Уся ланка напиласяБув і наш голова рази,Ще й з району було два!І за це мене хвалили рази – На два роки посадилиЗаписана в с Демки на Черкащині в р від Пух Лідії Павлівни

<CREZYASSASSIN> Васильки [Ocymum Basilium L] В піснях, особливо весільних, є сим ом дівчачої чести, і задля цього вплітається в вінокСпасибі тобі, таточку,За кудряву м’яточку,За запашний васильочок,За твою учтиву дитину,Що вона по ночах не ходила,При собі сноток носилаЗвідки взялися василькиКолись був молодий і гарний козак, якого на Трійцю Зелені свята заманила русалка в поле, залоскотала і перетворила на квітку, яка й дістала назву василькаБулашев Г Український народ у своїх легендах, релігійних поглядах та віруваннях Космогонічні українські народні погляди та вірування/ Переклад Ю Буряка – К, – С Коли зняли з хреста пречисте тіло Спасителя, то змастили його пахучими мазями, оповили чистими пеленами і поховали в саду в печері І наказали жиди закопати в горі пречесний хрест Господинь, місце над ним розрівняти, навалити потім на нього гною і всякого сміття і посіяти там насіння дійдерева дивдерева, дурману та блекоти Бачить Бог злобу жидівську, дав Василеві насіння пахучого зілля і звелів посіяти його на тому місці, де посіяні були, за наказом жидів, дійдерево та блекота І стало те місце святе, а навколо нього – мерзота запустіння І спало цариці Гелені на думку відшукати пречесний хрест Господень І приїхала вона до Єрусалима і наказала копати гору Голгофу Копали гору, копали, шукали хреста шукали – не знайдуть ніякІ молилась благовірна цариця Гелена, слізно благала «Дай, Господи, знайти Твій чесний хрест!» І почув Господь молитву благовірної цариці Гелени Я вився до неї один якийсь і каже «Шукайте пахучого зілля Василя де його знайдете, там і хрест обрящете» Пішли на гору Голгофу, знайшли серед сміття місце, яке поросло васильками, почали там копати – і відрили три хрести; два з них поклали, вийнявши з ями, на сміття, а третій хрест Господень, між васильки З тих пір і прикрашають хрест василькамиБулашев Г Український народ у своїх легендах, релігійних поглядах та віруваннях Космогонічні українські народні погляди та вірування/ Переклад Ю Буряка – К, – С Васильки дістали свою назву від імені святого Василя Великого, який начебто за життя дуже полю в квіти й зелень і завжди прикрашав ними свою келію Коли згодом відкрито було домовину з чесними мощами святого Василя Великого, то знайшли в ній пахучу рослину зі скромними квіточками, яку на честь святителя і названо василькомБулашев Г Український народ у своїх легендах, релігійних поглядах та віруваннях Космогонічні українські народні погляди та вірування/ Переклад Ю Буряка – К, – С

<Esgiliot> Верба [ Salix fragilis L] photo/ photo/ Є сим ом смутної, зажуреної жінки Обвислі гілки вербові знаменують тут, сказать би, похнюплену жіночу голову В такім розумі верба згадується в пісняхІсхилилася верба з верха до кореня Схилилася Марися через стіл до матінки, На стіл головку клонить, А під столом слізоньки ронитьОй ти вербо кудрявая, Хто на тобі кудрі повив Повила мене суха лоза, Бистра вода, що хвилю б'є Кажуть люде — мій муж не п'є Як світає — до корчми йде, Як смеркає — із корчми йдеВерба також є сим ом смутку, жалю взагалі, І з цього її садовлять на могилах, на кладовищі З цього поводу повстала приказка «До весняного Миколи не можна купаться, бо з чоловіка верба виросте»«Ховатись попід вербами» є виразом розпусного життя молодіжі Приказка «Хмизом, низом, під вербами», себто ховаючисьЯк діти просять у піст скоромного, їм кажуть «Бозя Бог на вербу взяла» Сюди ж належить ось яка приказка «Були на масниці вареники, та в піст на вербу повтікали» Деколи в цім разі кажуть «Бозя на небо взяла»Вербо яра, відчинисяБули чоловік і жінка Чоловік мав свою дочку від першої жінки, а жінка мала свою дочку А як умирала мама чоловікової дочки, то вона дала їй золоте зернятко і сказала— Дочко, як тобі буде гірко, посадиш це зернятко, і воно тобі стане в пригодіГірко було сироті з мачухою, пішла вона пасти корову, взяла з собою то зернятко і посадила А сама лягла на тім пасовиську спочити і заснула Пробудилася вона, дивиться, а там виросла верба І та верба заговорила— Як тобі буде гірко, то приходь до мене, і я тобі допоможуПриходить дівчина додому, а мачуха на неї все в'їдає, гризе її Прийшла неділя, всі збираються до церкви А мачуха каже— Ти не підеш Тобі треба все дома поробити, а ми йдемоІ пішла мачуха з своєю дочкою і чоловіком до церкви А вона все живо поробила, пішла на леваду, прийшла до тої верби і сказала— Вербо яра, відчинися, йде до тебе гарна панна Я хочу, щоб ти мене вбрала, бо хочу йти в церквуІ верба її вбрала, дала бричку, коні, і дівчина поїхала до церкви Приїхала, зайшла в церкву, стоїть собі, така гарна А коли скінчилася відправа, вона сіла в бричку і поїхала назад на леваду І верба яра забрала коні, бричку і все вбрання І йде дівчина з левади, така невбрана, і жене бичка, що гонила пастиПрийшла вона додому, і ті прийшли з церкви, І сіли всі обідати говорять, яку гарну панну виділи в церкві А ця дівчина каже— А може, це була я А мачуха їй каже— Ти, дріпако, ти, задрипана, ти кладешся до такоїПроминув ще один тиждень Вона знов пішла до церкви І так само на третій тиждень пішла А за другим разом дуже її собі сподобав царевич І думає, що він має робити, щоб її затримати, бо вона все перша виходить з церквиА вона все ставала в церкві на то саме місце І додумався царевич насипати там смоли Як вона прийшла третій раз у церкву і стала на то місце, де вона все ставала, черевички прилипли до смоли Відправа скінчилася, вона хотіла йти, а смола не пускає Вона сіпнула ногу, один черевичок лишився, і вона таки пішлаЦаревич узяв той черевичок і зачав ходити міряти Котра дівчина взує той черевичок, то він ту озме за жінку Ходив він село від села, міряв — на ту дівчину черевичок завеликий, на ту замалий Відтак дійшов він до хати, де жила та дівчина Каже мачуха своїй доньці— Мий, доню, живо ногу, вийдеш заміж за царевича А дідова дочка лежала на печі Царевич питає— А то що за дівчина А баба каже— Вона нікуди не ходить, то не її черевичок— Хай і вона міряє, — сказав царевичВона скочила з печі, взула той черевичок і сказала— Це мій черевичок І сказала царевичу— Ти почекай тут Я зараз вернуся, А баба зачала кричати— Ти дріпако, ти задрипана, куди ти йдеш! Вона пішла на леваду до верби і сказала

<T845> — Вербо яра, відчинися, йде до тебе гарна панна Я хочу, щоб ти мене вбрала, би ти мені все дала, бо я вже виходжу заміжІ приїхала вона на подвір'я ще краще вбрана, як тих три рази, коли ходила до церкви І взяв її царевич за жінку Українські народні казки Книга Казки Покутгя Ч / Зап, упоряд М Зінчук — Тернопіль, — С, ПопелюжникВ однім великім селі були три брати Старший був розумний, другий так само, а третій меншого розуму Старші брати хотіли, щоби пайка грунту меншого брата перейшла на них, а його відрядити на прошений хліб та й збутися його від свеї господарки І назвали його пустим та дурнимНа межі їхнього грунту була посаджена верба Коли верба була молода, то мала листя зелене та й цвіт був на ній А коли постаріла верба, то лист на ній почав жовтіти літньою порою Найменший брат пожалував вербу і почав носити воду з потічка та й її поливати І верба зачала зеленітися А ті два брати зачали казати— Який ти дурний! Поливаєш вербу Та поливав би яблінку, а не пусту вербуА він усе поллє її, та й собі на піч вилізе, та й у попелі грається Такий мав собі звичай А ті брати все те видять та й кажуть— Це дурний Попелюжник У попелі грається та й вербу поливаєАле, знаєте, в одного короля підросла дівчина до віддання А в короля палац високий І аж на найвищім пльонтрі балкон зроблений Сповістив король по всіх країнах світу «Буде моя донька сидіти в кріслі на найвищім пльонтрі Котрий знайд ся в світі такий молодець, щоб зняв їй перстень з лівого мізерного пальця, то буде її чоловіком, а моїм зятем» Пішла чутка по цілім світі Кожний на світі був би радий і втішний добитися до королевої доньки, щоби взяти її за жінку Сказав король, що не має значення, чи панський буде хлопець, чи царевич, чи королевич Чи навіть простий селянин у фелезі «Як доскочить, віддам за него свою доньку» Одного разу взяв Попелюжник коновки та й пішов під свою вербу поливати її А з верби заговорив голос людський «Хлопче, чув ти, що по світі голос ударений Король сказав, що дасть доньку хлопцеви, котрий добуд ся до неї на найвищий пльонтир, який би він бідний не був Треба доскочити і взяти з неї перстень» Щось так говорило людським голосом з верби А він каже— Не чув я цего, бо я тільки на печі в попелі граюся— А я тобі хочу дати велике щастя, бо ти мені не дав умерти, ти мене поливав водичкою То не деревина всихала, то моє тіло всихало Твої брати насміхалися з тебе і зробили тебе дурним, а я тебе зроблю найрозумнішим у світі і наймудрішим Коли король оголосить той день, що мають з'їхатися всі королевичі й царевичі, тоді би ти прийшов до мене, і я дам тобі весь мундур, шаблю, коня чарівного й нагайку Сказав Попелюжник— Не годне це бути, бо не вижу тіла твого, лиш тільки кору сухуВерба каже— Іди до хати і слухай між народом, коли буде поголоска про той день, і приходь до мене І все я тобі виконаюПішов собі хлопець до хати, виліз на піч, як завжди Прийшли його брати з поля та й говорять межи собою Каже один до другого— Ти чув, брате, сьогодні поголоску Король оголосив по всьому світови, що хто вискочить до його доньки на вищий пльонтир, той буде його зятем Треба лиш зняти з її мізерного пальця перстеньА другий каже— То треба йти вже завтра Підемо подивимося Ми не в силі це зробити, але подивимося Там буде велике змаганняЦе вони говорили одної днини, а на другу днину ідуть до короля А наймолодший брат, Попелюжник, злазить з печі та й іде до свеї верби Став перед верби та й стукає її долонею— Вербо, вербо, я прийшов до тебе Ти казала, що даш мені поміч, як мені буде требаВерба заговорила до него;— Знаю, хлопче, що тобі треба Даю тобі все Виходить з верби кінь, такий, що в світі нема більше такого Усідланий, збоку ша І сказав голос із верби— Сідай на коня, бери цю нагайку і їхай до короля Не вдасться тобі по першому разі добутися до королевої доньки, то, може, по другому вдасться, а як не по другому, то по тр ого певно добудешся А все одно

<len4ikxm> ти маєш її взяти за жінкуСів він на коня того чарівного А кінь не іде, а летить, у повітрі його кінь несе А ше й мундур на нім такий, що ніхто не годен пізнати його Доганяє він по дорозі своїх братів Та як шерепне нагайкою одного та другого А ті звиваються з болю і аж падуть до землі Та й каже оден до другого— Оцей напевно з королівни перстень здойме, бо шмалить, як куляІ правда Як підскочив він з конем, усього три метри не доскочив до того балкона Та й вернувся назад, та й до тої свеї верби приїхав Здав вербі мундур, шаблю, коня, нагайку, а сам пішов до хати і далі собі, як звично, в попелі граєтьсяВеликий шум пішов перед королевим палацом Ніхто не міг так високо виштрикнути, як цей незнаний хлопець Але ніхто не знав, чи він царя, чи короля син Зник і немаВертаються два брати Попелюжника додомуУвійшли в хату, а Попелюжник питається в них— Як там, — каже, — діло йшло, у короля Хто там найвище підскочив до королевої доньки— Ой, — каже, — ніхто не міг доскочити З усіх країн були і не доскочили Але оден був зза Червоного моря, незнаного царя леґінь То великий вояк і дуже вчений чоловік, безмірно вчений Три метри йому бракувало доскочити То такий вчений, що академіка завитив І лиш три метри бракувало А Попелюжник каже своїм братам А може, то я був Попелюжнику, де тобі там досягнути Дураку ти! То такий був, що нас у дорозі так ушкребтав нагайкою, цю ми аж землі досягли лицемІ Попелюжник каже Ге, повидите завтра, чи то я, чи не яАле вони не вірили, що то він, Попелюжник, їх по дорозі нагайкою бивА було рішено до трьох днів королівську доньку віддати Настала друга днина Народ далі з'їхається до короля на ту комедію дивитися Хто виграє цю справу Хто добуде королівну Це зацікавило цілий світ Це ж у повітрі треба летіти і з дванадцятого поверху перстень узяти Це треба крила мати чоловіковиДругий день іде Попелюжник до свеї верби і збирається, як учора збирався А ті брати пішли вперед Він доганяє своїх братів І за ту злобість б'є їх нагайкою дубельтово А вони просяться Паничику, не бий нас, не луць нас, най ми дійдем живими до короляА Попелюжник як скочив до королівни, то лиш оден метр не доскочив І весь народ загукав Оней панич має третій день доскочити до самої королівни!Вернувся Попелюжник додому і далі собі на піч пішов і в попелі грається Приходять брати, та й каже Мой, це той самий, що і вчора долітав до королівни Вчора бракувало йому три метри, а сьогодні лиш оден Най його свисне! Цей може вже й перстень здоймити і може бути їй чоловіком А може, то я буду їй чоловіком Іди ти, дураку! Ти, Попелюжнику! Де тобі там досягнути Та то такий летів у повітрі молодець! Таким конем, що в повітрі літає Та ще й нас по дорозі луцькував Він хотів, щоби йому дорога була чиста Ей, — каже, — маєте видіти завтра, коли ваш рідний брат буде на балконі в королівни Та й буде заручуватися до шлюбу Іди ти, Попелюжнику! Тобі брати шлюб з королівною! Та там такі були, що коні в шатрах Не тобі це, пустяковиНастала й та третя днина, щаслива для Попелюжника Пішов він до свеї верби та й каже їй Вербо, вербо, як я натрудився Думав, що твій кінь мої кістки в повітрі рознесе І нічого не добув А сьогодні третій, послідній раз ідуСказала верба Хлопче мій дорогий, не журися, не турбуйся Сьогодні ти маєш здобути свою славу і свою радістьПрийшла та година, знов прийшов він до верби, сів на того коня чарівного та й гірко заплакав Не плач, не плач, — сказав з верби голос — Сьогодні я тебе благословлю останній раз Ти станеш під вінець з королевою дочкоюПолетів він своїм конем чарівним, їде дорогою і третій раз безпощадно пере своїх братів за їх лихі мислі І долетів до того балкона, до королівни, зняв перстень з її мізерного пальця і поставив собі на палець правої руки А король сидить рядом з дочкою Та й сказав король— Чого добивався, того добився

<Heath_Ledger> Тоді сказав Попелюжник свої нареченій та й свойому тестеви— Я поїду додому, а через три дні стану під вінок Король сказав— А чому то так У мене все робиться відразу Раз сказав слово, то відразу роблю— Не можу, — сказав молодець — бо я мушу взяти на своє весілля свою рідну маму та й двох братівА тоді сказав король— А з якого роду твоя мама та й твої брати Та й як тебе звутьХлопець сказав королеви— З якого би я роду не був та як би мене не звали, та й мою маму й моїх братів, то все одно нічого вам не поможе Ви оголосили світом, що маєте віддати свою дочку за мене, і ніде вам не дінутисяВін мав таку велику силу, шо міг перевернути те королівство стрімголовПоїхав хлопець тим конем назад до верби, зложив то все вербі і сказав— Якщо мені треба буде помочі, то ти, вербо, мені ще поможеш Але я хочу взяти в короля дочку по простому сільському звичаю А як не буде давати її, то я з ним повоюю І я сподіваюся, що ти мені, вербо, поможешЗайшов він у свою рідну хату і зачав розказувати мамі й братам— Брати мої і ви, мамо! Я хочу за три дні йти до короля ставати в шлюб з його дочкою Бо то я був та й вас по дорозі луцькував Бо вам так належалося, бо ви мене називали Попелюжником і мали за найдурнішого, А я таки засватав королеву доньку і прошу вас, щобиАле він уже не йшов до верби, а йшов попростому, шанталаво, як собі завжди ходив по свойому подвір'ю А брати штрамувалися, і їм встид великий був, що їх брат так шанталаво йде до короля на весілля Кажуть вони йому— Брате милий, та ми тобі купимо вбрання та й тебе зберемо, та й не лупи нам лице, бо мають з'їхатися на весілля люди з дуже багатьох держав Весь народ не повірить, світ не повірить, що ти маєш бути королівським зятем Який ти тоді конем їхав, а який тепер ідеш! Ми тобі мундур купимо панськийА він їм каже— Мені не треба мундура панськогоКоли вони зібралися вчотирьох і прийшли під браму королевої столиці, постові подивилися на цих старців та й сказали королеви— Що це прийшло до вас під браму Три чоловіки та й одна баба І вбрані, як старці Як це так сталося, що до вас такі голодрайники прийшли А притім ще каже оден, що він ваш зятьА король вийшов, подивився й усміхнувся— Що вам потрібно Допомоги Землі Грошей На то сказав Попелюжник— Мені то потрібно, шо ви сказали цілому світови Сказали, що як хто вискочить на найвищий пльонтир до вашої дочки, то за того дасте дочку А я є той самий Я вискочивКороль йому не повірив і сказав— Я зараз таких гайдуків нашлю на вас, що ворон костей ваших не позбирає Г мені від столиці!Сказав так король, бо йому великий встид був А Попелюжник сказав королеви— Пане королю! Коли ви покасували своє слово, то я вам так заподію, що збудетеся й свеї державиТоді сказав король Попелюжникови— Я тебе приймаю, а цих решту, що є з тобою, не хочу й видіти Г мені відходіть!Попелюжник сказав— Це мої два брати, а це моя мама рідна Брати най будуть ззаду, а моя мама рідна має йти наперед мене І якщо так не буде, рознесу ваше королівствоКороль зачудувався цими словами та й подумав «Ану прийму до свого палацу цего хлопця та й його маму Та й побачу, що це за сила, якщо він так говорить» Та й сказав— Приступайте до меї світлиці Мама й ти, а решта ні І вийшло так, що треба було йому віддати дочку за Попелюжника Треба сказати, що він був на вроду дуже файний, і королева дочка пристала шлюб узяти Цар перебрав його в мундур делікатний тут гарний , такий, як сам носив А матері його, нещасливій удовиці, король сказав дати кімнатку, і там вона жила окремоПрожили вони рік, і нараз виповів другий король на цего короля війну І мав велику силу війська Хотів той король забрати цего короля землю Зажурився король, Попелюжників тесть, що треба буде під чужу власть іти Та й скликав на нараду своє міністерство— Радьте мене, як я маю вийти з цеї біди Порадилися міністри та сказали

<tullikokko> — Біда нам, королю В того короля могутніше військо Підемо під його рабствоІ сказав король— Не годні ви мене порадити, як вийти з біди Ану я ще закличу свого зятя Шо він скаже Він такий простий селянин і зумів узяти в мене дочку Може, він у силі щось помогти Може, скаже, як нам рятуватися від ворогаТа й закликав його король Прийшов зять до королевої канцелярії та й став перед королем і перед всіма міністрами Розказав король, яка на него паде біда Сказав, що хоче той і той король забрати всю його державу під своє рабство Тоді сказав зять— Тату, не журіться Я все переборю і не дам наш народ під владу іншого короля Сам піду воюватиІ пішов Попелюжник до свеї верби, і розповів вербі «Так і так Біда» каже верба до Попелюжника— Зараз вийде кінь невидющий і ша невидюща І ти сам будеш невидющий Ти вийдеш напроти війська неприятеля, і вони тебе не будуть видіти І ти побореш усю ту силу І неприятель відступить, і буде мир між твоєю державою і державою неприятеля Ти повернешся до королівської столиці, і король поблагословить тебе і віддасть тобі власть у державі І будеш одіти нею, поки будеш житиВін пішов на війну і порубав військо неприятеля І був він невидимий Неприятельське військо далося до свого короля і сказало— Ми не можемо воювати з цею державою, бо ми падемо й падемоТоді той король дав повідомлення цему королю— Припиняю війну і ніколи не буду з тобою воювати, бо дуже багато мого війська поляглоКоли прийшло повідомлення від неприятельського короля, цей король дуже зрадів і зрозумів, що це його зять вирятував державу від поганого ворогаСказав йому король повернутися до столиці і всьому війську повернутися І як зять повернувся, король оголосив по всій країні весь народ має зійтися до столиці, щоби видіти, як передає король свему зятеви Попелюжникови, простому, невченому хлопцеви з села, свою королівську коронуМоже, ще й сьогодні Попелюжник жиєТакто в світі давно було, а тепер цего немаУкраїнські народні казки Казки Гуцульщини Кн / Зап упоряд МЗінчук Львів, С Стоїть верба кінець селаСтоїть верба кінець села,Рости, вербо, зелененька! Під вербою а три дівчини Перша стоїть в оксамиті, Друга стоїть в щирім злоті, Третя стоїть у віночку В оксамиті — то піч палити, В щирім злоті — ложки мити,А в віночку — та до таночкуВеснянки / Упорядкування текстів і вступна статтяМ Грицая — К, — С Коло двораКоло двора та стояла верба,Щедрий вечір, добрий вечір! А на тій вербі золотая кора Золотая кора, срібне гілля Ой хто ж тую вербу ізрубає Молодий Бориско ту вербу зрубає Ой хто ж тую кору позбирає Молода Оксанка кору позбирає Позбирала кору собі у заполу, Понесла кору до золотарика— Золотарику, мій братику, С мені вінчик, золотий обідчик, А з остатку золотую чарку Вінчиком буду я вінчатися, Золотим обідчиком буду красуваться, Золотою чаркою буду частуваться

<Med88> Золотий черевичокБув собі чоловік та жінка, і була в них одна дочка Мати була гарна, а дочка ще краща От те дівча ще підлітком було — умирає мати А вмираючи, покликала до себе дочку та й каже їй нишком— На тобі, доню, це зернятко, та нікому не кажи, що в тебе воно є А як прийде тобі лихо, посади його, то виросте з нього верба яра, і що тобі треба буде, йди до тієї верби, то все тобі й будеОт поховав чоловік жінку, пожуривсяпожурився, та й знов оженився з удовою А в тієї вдови та своя дочка От баба свою дочку жалує, а ту дівчину зненавиділа так, що й просвітку їй нема Бабина ж дочка така лінива, така ледача ні до холодної води не бер ся, все б сиділа, згорнувши руки А та дівчина роботяща та добра дитина, і що не дай їй робити і скільки не дай, то все зробить Та що з того, коли нічим бабі вона не догодить Хоч як гарно зробить, а баба все її лає, все її лає, а то й межи плечі стусана дасть, чи таки й зовсім добре попоб'є За роботою та за тими штурханцями ніколи дівчині і вгору глянути, ніколи й причепурити себе, сорочку вишити, а шо було в неї пошите ще за материного часу, — своїй дочці баба повідіймала Ходить, бідолашна, а такому рам'ї, що й люди сміються Мовчки терпить усе та бідна дівчина, тільки поплаче нишком, а лиха баба ще більше лютує, що вона мовчить, ще гірше над нею коверзує та так усе визирає, до чого б його прискіпатися Коли ж усе дівчина робить як треба От баба й надумала— Жени, — каже, — ледащо, бичка пасти! Та на тобі круг прядива, щоб ти його й зом'яла, і потіпала, і спряла, і помотала, і поткала, і побілила, і полотно додому принесла! Та гляди не зробиш, то й жива не будеш!Взяла дівчина те прядиво, погнала бичка пасти Бичок пас ся, а вона плаче де ж таки видано, щоб усе те за день зробити А далі й згадала «Єсть же в мене зернятко від матінки!»От узяла посадила його на леваді, полила, а сама сіла та й знову плаче Плакала, плакала та й заснула Прокидається, аж із того зернятка така гарна верба яра виросла, а під вербою криничка, і вода в ній така холодна та чиста, як сльоза Підійшла дівчина до верби та й каже— Вербо яра, відчинися! Ганнапанна йдеОт верба й відчинилася, а відтіля так панни й вилинули— Панно наша мила, панно наша люба, що скажеш робити_— От вам круг прядива треба його зом'яти й потіпати, і попрясти, і помотати, і полотно з нього поткати, і побілити— Панно наша мила, панно наша люба, зараз буде Та й назад усі в вербуОт допасла дівчина до вечора, знов до верби— Вербо яра, відчинися! Ганнапанна йдеОт верба й відчинилася, і ті панни виносять їй полотно тонке, таке біле, — хоч зараз сорочки ший Узяла дівчина те полотно, пригнала бичка додому, віддає полотно бабі А та аж зубами заскреготіла, як побачила, та нічого казатиІ свою дочку послала бичка пасти та й каже— На тобі, донечко, мичечку спрядеш — спрядеш, а не спрядеш, то й так принесешПогнала та бичка пасти та й мичку закинула, а ввечері приганяє бичка та й каже— Голова в мене, мамо, так боліла, що й не зведеш— Ну, дарма, доню, ляж та відпочинь!От діждали вони неділі Баба свою дочку причепурила і веде до церкви, а на дідову гримає— Топи, ледащо, нетіпахо! Щоб ти й витопила, і обідати наварила, і прибрала, ще з цього полотна й сорочку пошила, поки ми вернемося з церкви Та гляди не зробиш, то й жива не будеш!От пішла баба з дочкою до церкви, а дівчина швиденько витопила, обідати наварила, в хаті поприбирала, тоді побігла на леваду до верби та й каже— Вербо яра, відчинись! Ганнапанна йдеВерба й відчинилась, а відтіля панни так і вилинули— Панно наша люба, панно наша мила, шо скажеш робити— Треба з цього полотна, поки з церкви вийдуть, сорочку пошити Та ще й дайте мені вбратися, — хочу до церкви поїхатиТі зараз кинулись, убрали її гарногарно, а на ніжки маленькі золоті черевички вбули Тут і коні під'їхали, — сіла вона та й поїхала до церкви Як увійшла вона в церкву, так церкву й осіяла

<xDiggerx> Люди аж не отя ться з дива «Чи воно — князівна, чи королівна Ще такої не бачили» А на той час князенко в церкві був Як угледів, то й очей уже не відведе від неї Відправа кінчається, вона перша з церкви вийшла, сіла, поїхала Під'їх