<sla44> Вірю в Творця! Жодної із релігій не визнаю
<DJW> Я православна ! Відвідую церкву Московського патріархатуВважаю свій вибір правильним, Одним із свідчень правильності мого вибору є те, що лише священник Московського патріархату "отримує" від Творця на пасху благодатний вогонь!
<tyta2> от щодо благодатного вогню то його отримують в Єрусалимі, отримують його передставники не московського патріархату, а представники грецького Єрусалимського православного патріархату та єрусалимського патріархату Вірменської апостольської церкви
<SilverStream> Про представників грецького Єрусалимського православного патріархату я з тобою повністю згодна, визнаю помилку, але виносить вогонь лише представник цього патріархату, а не єрусалимського патріархату Вірменської апостольської церкви
<Vengean> то нехай так, представник православної церкви виносить вогоньне обовязково ходити до МП, адже православних церков багато
<Discipl07> Хто мені скаже, чому в християнстві так багато різних течій Кому віритиЧим відрізняється православ'я від католицизму А як же бути з іншими, нехристиянськими релігіями
<mishimas> Іванка Черепітаспробую пояснити в двох словах католицизм і православ*я відрізняються Сим ом Віри і деякими догматамипрочитайте ці ссилки це статті про католицизм і православ*я %D % F%D % %D %B %D %B %D % A%D %B %D % %D %Bякщо порівняти католицизм і православ*я сьогодні, то останні дуже ортодоксальні, натомість католицизм іде в ногу із суспільствоміз власного досвіду колись дивився в дні Великодня інтерв*ю із священниками окремо грекокатолика, і окремо православного православний священник говорив так, наче він десь перебуває у столітті, а грекокатолик виступав таки дуже прогресивнощодо того, кому вірити вірте Ісусу Христу
<stig28> Саша / / ФізикДякую Та все ж незрозуміло, як можуть відрізнятися сим и віри та все інше, якщо і правосл і католиц базуються на одному вченні тобто на вченні Ісуса Христа Я правильно зрозуміла
<celline420> Іванка Черепітаі в католицизмі і в православ*ї один текст Біблії лише я не впевнений, що католики читають Старий ЗаповітРим і Візантія це по суті колись були дві імперії зі своїми світоглядамия щойно згадав, про статтю, яку читав щодо того, як Володимир Русь хрестив там було визначено відмінності з лекції в історичному клубі згадую, що йшла мова про наступне католицизм висував людину як особистість, а православ*я нівелювало людину як особистість, але висувало суспільство в якості особистостів цьому треба покопатися, щоб дізнатисярелігія це і певним чином політика і розкол ще стався тому, що там щось не поділили це таке моє припущеннярелігій багато, а істина одна, як є Бог один
<Izergill> Я ХРИСТИЯНКА ходжу в місті до греко католиццької церкви а в селі до православної
<Dezmond> Смішно, як людям легко позбутися Бога і потім дивуватися, чому світ перетворюється на пекло Смішно, коли ми віримо тому, що пишуть у газетах, і сумніваємося у тому, що говорить Біблія Смішно, коли хтось каже "Я вірю в Бога", а сам слідує за сатаною, теж, між іншим, "віруючого" в Бога Смішно, коли нам так легко засуджувати і дуже важко бути судимими іншими Смішно, коли послані по еmaily жарти поширюються зі швидкістю світла, але люди двічі подумають, пересилати чи ні далі повідомлення, у яких ід ся про Бога Смішно, коли все непристойне, грубе, хтиве і брутальне спокійно перебуває у Інтернеті, а у школі чи на роботі відкрита дискусія про Бога неможлива Смішно, коли можна бути "усіма руками за" Христа у неділю, але бути непомітним християнином протягом всього тиждня Ви ще не смієтеся Смішно, коли, пересилаючи цього листа, ви його відправите не багатьом із вашої адресної книги Смішно, що нас більше турбує, що про нас думають інші люди, аніж, що думає про нас Бог…
<vill> Костя Галак чи міг би ти пояснити, чому "смішно",якщо я не перешлю того листа іншим Особисто у мене трохи інші релігійні погляди і буде смішно,якщо я цей лист наважуся відправити
<cos152> Найвище, найвибуяліше свято, яким закінчується літній сонячний цикл календарних дохристиянських свят – це свято молоді – Купало або Купайло, що з часом, після прийняття християнства, деякою мірою трансформувалося в церковне свято
<X_ZIBIT> Я православна християнка
<cykihcuh> А я більше підтримую протестантські церкви, бо як в православ’ї, так і в католицизмі одна брехня й лицимірствомається на увазі духовенство
<Raris> я відвідую як православну, так і грекокатолицьку церкву Бог один!
<SoulDante> Бог один, а релігії, чомусь, різні
<klopzlo> парадокс
<shmblga> і вчення в цих релігіях також різняться кого ж слухати
<GGR> слухати, певно що свій розум і серце ну в крайньому написати свою релігію а чого ж іншим можна а нам ні
<nereutsa> Релігія опіум для народуРелігія це завжди влада жрец
<Naymira> , Я не можу придумувати назви для священнослужителів чи давати будьякі вказівки Але вважаю, що віруюча людина повинна будувати своє життя на тому, що є основою її релігії В даному випадку, мова йде про християнство, основою якого є Біблія У ній чітко показано, що і як повинні робити послідовникм Христа В моєму розумінні, Творцем є той, чиєю силою все сталося, той, хто написав закони в людському серці, той, хто є вищим проявом любові
<vidrakot> То ти все таки рахуєш себе християнкою Бо ж твої слова найбільше узгоджуються з біблійним вченням
<Operator10> Олег, які саме слова ти маєш на увазі
<Exeqivashkevich> Ось ці"чиєю силою все сталося, той, хто написав закони в людському серці, той, хто є вищим проявом любові"
<DORST> У християнстві Бог має ім'я, закони написані в Біблії, ну, а хіба можна вважати "вищим проявом любові" особу, яка віддавала накази ізраїльтянам знищувати інші народи, не шкодуючи ані жінок, ані дітей я говорю про того творця, який описано в біблії в старому заповіті, тобто про богаотця
<vsevgibdd> Катю, ти не перша задаєшся таким питанням Один чоловік давнини прямо задав Богу подібне питання і Він йому відповів Біблія досить добре його висвітлює БУТТЯ А відносно жінок і дітей можна прочитати ось тут БУТТЯ Прочитай уважно і все зрозумієш
<Ruydenchick> Олеже, я не поставила це питання собіНавівши цитати з Біблії, ти не відповів на питанняВ БУТТЯ говориться про Авраама, який просив за Содом та Гомору, а в БУТТЯ , про те, як Лот відрізнявся від тих розпусних людей, що жили в вищезгаданих містах, і далі про те, як ангел допоміг йому вийти з міста разом з сім'єю перед знищеннямДо чого тут те, про що я говорилаДо речі, Біблію я читала, тому добре в ній орієнтуюся, так що будь уважнішим, вибираючи цитати
<severusmorbius> Вибачте, що втручаюсь в розмовуМене одне дивує, що ми українці нащадки трипільцівскитівслов'ян, маємо перейматися древньою історією Ізраїлю, Авраамами, Лотами, Йосифами, вченням Біблії, яке зовсім далеке від НАШОЇ древньої історії та традиції, і взагалі чуже нам
<horek17> Чому ти вибачаєшся Не потрібно Навпаки, добре, що ще комусь цікавоА ким на твою думку ми українці маємо перейматися І в кого вірити
<faq111> Юро, знати потрібно все, принаймі для того, щоб можна було не просто заперечити, а на основі того ж таки вчення, яке нам було нав'язанеІ потім, мені ж цікаво, чому Олег вирішив, що я вважаю себе християнкою, якщо я постійно йду всупереч біблійному вченню
<MrSpiD> Для ОлегаПроста коротка відповідь перейматися СВОЇМБо в нас СВОЄкультура, історія, традиції набагато багатше й рідніше ніж будь яке інше, ми просто ще всього незнаєм бо нам століттями стирали це з пам'ятіДля КатіПравильно, Катю, але щоб і не захопитись і прийняти те чуже за ІСТИНУНадобраніч, бо вже очі склеюються
<Drago> Юро, ІСТИНА не потребує нашого доказу Вона просто ЄНа те вона й ІСТИНА, що ЇЇ неможливо назвати СВОЄЮ чи ЧУЖОЮНадобраніч всім!
<nod132> Катю, якщо це питання тебе насправді не цікавить, то для чого я буду розпинатись Для того, щоб просто посперечатись Це ж безг
<Porendv> ВІРШІ
<Kronus1023> Всі вірші будемо поміщати сюди
<xxevilxx> Україночка Катя написала жовтня о НАШ КРАЙ ЦЕ РАЙДіялось давно це на початку світустав своїм народам Землю Бог ділитиКожному відкраяв щедро його долю,та й присів собі спочити на престоліГлип а осторонь вусаті та косатічемно так чекають небожата Ох ти Боже! охнув Бог і так промовив"Що ж це ви занадто чемні, га, панове Я ж всю Землю поділив уже, покраяв, ні шматочка в мене вільного немає"А вусаті і косаті кажуть "Боже!Лізти в очі сперед інших нам негожеТа й про землю нащо нам переживатинеможливого нема для тебе Тату!*'"Що ж це діять каже Бог Ви гарні дітиДе ж мені вас поселити Де вас дітиОт що зроблю вкраю вам я свого Раю Там і гори, і річки, і степ без краю!Нате срібний ключ вам відмикайте!А іщеці золоті гостинці майтеОсь ярмо ів сивеньких запрягатиПлуг, щоб землю пооравши, обро ти,Ось сокира, щоб хати і храми ставитьЧаша, щоб вином святкові дні пожвавить"З того часу не один вже вік пролинув ми ж свій край зовемо досі УкраїнаОрем землю зводим храми і заводиі боронимо Вітчизну від заброди,бережем, лелієм Божого гостинцяі пишаємось, що всі ми українці
<Renat11> Україночка Катя написала грудня о З новим роком браття милі В новім щасті, в новій силі Радісно вітаю вас І бажаю щоб в здоров’ї В мирі, з братньою любов’ю Відтепер ішов наш час І бажаю, щоб трудяще Та життя вам якнайкраще Без біди минуло всім Щоб думками ми міцніли Багатіли, не бідніли, Щоб веселий був ваш дім І бажаю щоб ми згідно Сміло, свідомо, свобідно Йшли до спільної мети В своїй хаті жить посвому, Не коритися нікому, Лад найкращий завести Щирій праці Бог поможе Дай вам Боже все що гоже
<shirmaxlop> Дмитро DesertFox Куценко написав сiчня о Хай за вікном хуртеча злиться,А нам співати і радіти,Горить ялинка у світлиці З Різдвом Христовим, любі діти!Дніпро обняв дзвінкі Карпати,А в хаті вже кутя і сіноДоз ьте заколядувати З Різдвом Христовим, Україно!!!
<dogmen> Дмитро DesertFox Куценко написав сiчня о й хлопчикСлава Богу! Мир цій хаті!Припините сумувати, Ми Вам новину принесли,Що всі темні сили щезли,Рожденому поклоніться! й хлопчикДобре сталось, слава Богу!Тож збираймося в дорогу,Але перш ніж вийдем з хати,Треба щастя побажати,Дім добром обдарувати, й хлопчик кидає зерна льонуЯ Вам дарую сім'я ллянеє!Здорове, чисте, мов золотеє, Хай з того сім'я льон виростає, Хай рушничок з нього ткач ткає,Щоб Ваші діти в будні й неділіБули здорові, чисті і білі
<Johnet> Дмитро DesertFox Куценко написав сiчня о й хлопчик кидає зерна житаЯ Вам дарую зерна жита, Хай вродить нива дощем полита,Ніколи хліба хай не бракує,Хай у Вас достаток завжди гостює! й хлопчик кидає зерна гречкиЯ Вам дарую зерно гречане, Хай воно зійде і цвісти стане,Щоб Вам і бджолам пожиток дало,Щоб було воску й меду немало,Щоб було всім Вам солодко жити,Й на славу Богу свічку світити й хлопчик кидає зерна ячменюЯ Вам дарую зерна ячменю, З нього зберете повнісіньку жменю,А з жмені, дасть Бог того діждати,Повні комори будете мати!
<Kukuruza-strelok> сiчня о ***Соборність розуміє кожен власноЩо це таке – задасть питання вчасно, Це єдність духу, сил мого народу,Що в нас єднає мужність, ю, вроду,Це час минулий у теперішню хвилину,Це піклування щире про родину,Це той завіт, що нам Кобзар давав,Це те, про що він мріяв і писав,Це ті рядки, що складені навіки,Це для душі вірші, що серцю ліки,Це золоті слова про той садочок,Про ті гаї, Дніпро, синів і дочокЦе кожен з нас, як часточка країни,Це сміх гучний щасливої дитини,Це спів птахів над рідним нашим гаєм,Веселка райдужна, проходить що над плаєм,Це те, що може краще відродити,Що може нам майбутнє привідкрити,Це наші мрії в дійсності новій,Це світле небо миру і надій,Це сонце, роси, квіти навесні,Це щось приємне, що ми бачимо у сніСоборність, я вважаю, то сім’я,То Україна, нененько моя!
<Darhov> Олександр <Nachtigall> Рузевич написав сiчня о Ми нащадки Степана БандериПамятайте про це вороги йдучи сміло до нової ери,Набираймось відваги й снагиМи продовжимо справу Степана, Його славнії дочки й сини,Щоби чобіт совіта ІванаНе топтав українські ланиДе Дніпро і де гори Карпати,Рідна пісня дзвенить голоснаНас в московське ярмо не загнати,хай квітує свободи весна!Де смереки, немов на параді,Чорногора у гості зове, Ми гостинні, і друзям всім раді, В нас народ працьовитий живеА для недругів стежка закрита,За свій край стоїмо до кінця Наші душі нікому не вбити І не вирвати наші серцяМи бандерівці, знай люцифере, Час завершився зайд і заброд!Бо нащадки Степана Бандери Волелюбний і гордий народ
<Vol4icaoseni> катеринка фабіровська написала сiчня о Боже, спаси нас від скверни,Виведи нас із проваль, Щоб ми зрозуміли, доперли,Що ми не такі, як москаль!Бачиш козацькі могили,Кров, мов багровая шальТебе, Українцю, родилиНе так, як родився москаль!І зорі тебе колихали,Й стежки тебе мчали у дальТобі колискову співалиНе ту, яку слухав москаль!Тебе народили героїІз серцем, немов пекторальПануй в свому власному доміІ дя , що ти не москаль!Бо ми споконвіку тут жили,Тут пам'яті вічна скрижальІ предки твої говорилиНе так, як говорить москаль!Нас війни й історія били, Однак наша сила, як сталь,Бо пращури наші не пилиОтак, як бухає москаль!Бо рідне попсою не стерти,У спирті не втопиш моральО Боже, не дай нам помертиОтак, як вмирає москаль!
<Vaiben> Слова і музика Едуард ДрачВіддайте мовуНе лиш герої на землі зростають,Є у вітчизни і такі сини,Котрим і Батьківщина не святая,Святі їм тільки гроші і чиниТакий глаголить Я слуга народу!Але народу тим цей служить друг,Що нишком нищить мову і природу,Народ свій обертаючи на слугТакі загнали в села рідне словоІ там його вже тягнуться добитьАби забрати пам’ять в нас і мову,А їх не мають нині лиш рабиПриспівВіддайте мову не прохання, а наказ!Віддайте мову, нашу пам’ять і оплот!Віддайте мову, і не колись, а в цей же час!Вмре мова і ми щезнем як народ!Було нелегко мову в нас забрати,Котра корінням в Батьківській земліСам хан Батий не зміг її стоптати, Проте народу слуги все змоглиВони зробили з мови непрестижну,Забравши з ВУЗів, шкіл і установ;Нас спонукали кожним днем і тижнемДо зради найспівучішої з мовНам пильність присипали побрехеньки,Що ми в тій зраді майже рай знайшлиВставайте, козаченькихмельниченки,Поки ми спали, мову ізвели!ПриспівВіддайте мову не прохання, а наказ!Віддайте мову, прорубайте в серці лід!Віддайте мову, і не колись, а в цей же час!Лиш мовою живий козацький рід!Хто ми для них Прості аборигени,Але в тім слові величезний зміст,Бо в землю повростали наші гени Це навіть крізь асфальт великих містХазяїн хто Чиновничі конклавиЧи ти, абориген землі ціїЦе справжній бій, хоч, власне, не кривавий,Проте і не найлегший із боївМи в тім бою ще скажем своє словоПро Чигирин, про Чернівці і Крим,Та головне відвоювати мовуУ котрій глас народу крізь вікиПриспівВіддайте мову не прохання, а наказ!Віддайте мову, нашу пам’ять і оплот!Віддайте мову, і не колись, а в цей же час!Лиш в мові вічно житиме народ!Брати, на нас ви не дивіться скоса За своє кровне бій іде у насСьогодні в нас косою мову скосять,А завтра лишень приймуться за вас!Це буде кращий в світі братства прояв,Коли у пісню зіллються слова,І встане брат за брата рідну мову,І хор тисячоголосий заспіва!ПриспівВіддайте мову не прохання, а наказ!Віддайте мову, нашу пам’ять і оплот!Віддайте мову, і не колись, а в цей же час!Лиш в мові вічно житиме народ!Віддайте мовуВіддайте мовуВіддайте мовуЛиш в мові вічно житиме народ!
<Deffer> Якщо сум тебе поборе,Глянь на мить у вічність тиВийди в ніч, там небо – море,В нім летять, горять світиТільки мить – мільярд не стало,Тільки мить – мільярд зросло,Тут життя навік пропало,Там вже знову розцвілоСкільки там світів згоріло!Скільки згинуло сердець!Скільки сонць загибель стріло!Де початок Де кінецьВсе летить Життя – хвилинаТак живи, поки живийСлухай мову солов’їну,Радість, щастя, сонце пий
<Remon> Край дороги, у пилу зарита,В колії без світла і тепла,Стоптана, скалічена, побита,Квітка піднялась і розцвілаТам її колесами давили,У багно вминали каблукомСкільки ж треба мати тої сили,Щоб розкритись чистим пелюстком!Тож частіше ти ходи лугами,У природи силу віднайдиКоли втопчуть в бруд тебе ногами,Піднімися, встань і розцвіти
<kaguti> Віктор БарановДо українцівЯ запитую в себе, питаю у вас, у людей, Я питаю в книжок, роззираюсь на кожній сторінці Де той рік, де той місяць, той проклятий тиждень і день, Коли ми, українці, забули, що ми — українці І що в нас є душа, повна власних чеснот і щедрот, І що є у нас дума, яка ще од Байди нам в’ється,І що ми на Вкраїні — таки український народ, А не просто юрба, що у звітах населенням зв ся І що хміль наш — у пісні, а не у барилах вина, І що щедрість — в серцях, а не в магазинних вітринах І що є у нас мова, і що українська вона, Без якої наш край — територія, а не Вкраїна Я до себе кажу і до кожного з вас — Говори! Говорімо усі, хоч ми й добре навчились мовчати! Запитаймо у себе відколи, з якої пори Почали українці себе у собі забувати Запитаймо й про те, як ми дружно дійшли до буття, У якому свідомості нашій збагнути незмога, Чом солодшим од меду нам видався чад забуття Рідних слів, і пісень, і джерел, і стежок від порога Українці мої! То вкраїнці ми з вами — чи як Чи в "моголах" і вмерти судила нам доля пихата Чи в могили й забрати судилось нам наш переляк, Що розцвів нам у душах смиренністю "меншого брата" Українці мої! Як гірчать мені власні слова Знаю добре, що й вам вони теж — не солодкі гостинці Але мушу казати, бо серце, мов свічка, сплива, Коли бачу, як люто себе зневажають вкраїнці Українці мої! Дай вам Боже і щастя, і сил Можна жити й хохлом, і не згіркне від того хлібина Тільки хто ж колись небо нахилить до ваших могил, Як не зраджена вами, зневажена вами Вкраїна
<set73> В СамійленкоУкраїнська мова пам'яті Т ШевченкаДіамант дорогий на дорозі лежав,Тим великим шляхом люд усякий минав,І ніхто не пізнав діаманта тогоЙшли багато людей і топтали його,Але зараз тим шляхом хтось чудовий ішов,І в пилу на шляху діамант він знайшовКамінець дорогий він одразу пізнав,І додому приніс, і гарненько, як знавОбробив, обточив дивний той камінець,І уставив його у коштовний вінецьСталось диво тоді камінець засіяв,І промінням ясним всіх людей здивувавІ палючим огнем кольористо блищить,І проміння його усім очі сліпитьТак в пилу на шляху наша мова була,І мисливська рука її з пилу взялаПолюбила її, обробила її,Положила на ню усі сили свої,І в народний вінець, як в оправу ввела,І як зорю ясну вище хмар піднеслаІ на злість ворогам засіяла вона,Як алмаз дорогий, як та зоря яснаІ сіятеме вік, поки сонце стоїть,І лихим ворогам буде очі сліпитьХай же ті вороги поніміють скоріш,Наша ж мова сія щогодини ясніш!Хай коштовним добром вона буде у нас,Щоб і сам здивувавсь у могилі Тарас,Щоб поглянувши сам на створіння своє,Він побожно сказав" Відкіля нам сіє!"Київ р листопада
<ItachiPANK> Леся УкраїнкаSlavusSclavus*Слов'янщина! — який величний гук,Який широкий і містично темнийІ скільки літ і як багато рукДля неї будували храм таємнийПосеред храму п'єдестал звелиІ статую поставили на ньому,І вид, немов Ізіді, зап'ялиПокровом щільним ідолові свомуСтоїть таємна статуя давно,Час тихо упливає рік за роком,І досі ще нікому не даноВ лице їй глянути одважним окомА що ж величної Слов'янщини сини,Німої матері проречистії діти,Між людьми чим прославились вониЧим похвалитись їм, з чого радітиДивітеся з них кожний, як один,Що світ би здержав на плечах здорових,Міцний, як дуб кремезний, слов'янинПокірно руки склав в кайданах паперовихТа раз у раз поклони низькі б'єПеред стовпом, короною вінчанним,Порфірою укритим; стовп той єПо праву спадщини царем названийІ кожний весь в крові, в сльозах його лице,Троїстая нагайка тіло крає,А він ховаючись плете сильцеІ братові під ноги простираєКолись, бувало, сильний чуженинСлов'янрабів виводив на майдани,—Тепер, куди не глянь, усюди слов'янинНа себе самохіть кладе кайдани,І кажуть всі варт віл свого ярма,Дивіться, як покірно тягне рало!Ні, ймення слов'янина недармаСинонімом раба між людьми стало!
<Santhes> Боже, спаси нас від скверни,Виведи нас із проваль, Щоб ми зрозуміли, доперли,Що ми не такі, як москаль!Бачиш козацькі могили,Кров, мов багровая шальТебе, Українцю, родилиНе так, як родився москаль!І зорі тебе колихали,Й стежки тебе мчали у дальТобі колискову співалиНе ту, яку слухав москаль!Тебе народили героїІз серцем, немов пекторальПануй в свому власному доміІ дя , що ти не москаль!Бо ми споконвіку тут жили,Тут пам'яті вічна скрижальІ предки твої говорилиНе так, як говорить москаль!Нас війни й історія били, Однак наша сила, як сталь,Бо пращури наші не пилиОтак, як бухає москаль!Бо рідне попсою не стерти,У спирті не втопиш моральО Боже, не дай нам помертиОтак, як вмирає москаль!
<Cristallik> ПАВЛО ГЛАЗОВИЙМОВА ВЕЛИЧАВАЯкщо в нашій безталанній мовіНабер ся двісті тисяч слів,То за кожне українське словоВже поклали сто голівНашу мову величавуЧуємо не всюдиІ не мова винна в цьому —Винуваті людиНе вжив ся щира моваЗ к ими рабами,В яких думка на припоні,Язик за зубамиУ чиновницьких чуланах,Де столи дубові,Де не я і сва я,Тісно нашій мовіПо крамницях та пивницях,Де й повітря п'яне,Гасне, в'яне слово нашеСтепове, духмянеНе для «куплі» мова нашаІ не для «продажі»Не для того, щоб базікатьНа ледачім жіНаше слово не ввібгатиУ сухі трактати,Щоб лакейством хліба кусеньПідло заро ти,Щоб брехати, щоб дурити,Забивати баки,Позичаючи нахабноОчі у собакиНа зачовганих асфальтах,Де смолою пахне,Наше слово крила губить,Наша мова чахне
<sawetnuk> Тарас ШЕВЧЕНКО Розрита могила Світе тихий, краю милий, Моя Україно, За що тебе сплюндровано, За що, мамо, гинеш Чи ти рано до схід сонця Богу не молилась, Чи ти діточок непевних Звичаю не вчила «Молилася, турбувалась, День і ніч не спала, Малих діток доглядала, Звичаю навчала Виростали мої квіти, Мої добрі діти, Панувала і я колись На широкім світі, Панувала… Ой Богдане! Нерозумний сину! Подивись тепер на матір, На свою Вкраїну, Що, колишучи, співала Про свою недолю, Що, співаючи, ридала, Виглядала ю Ой Богдане, Богданочку, Якби була знала, У колисці б задушила, Під серцем приспала Степи мої запродані Жидові, німоті, Сини мої на чужині, На чужій роботі Дніпро, брат мій, висихає, Мене покидає, І могили мої милі Москаль розриває Нехай риє, розкопує, Не своє шукає, А тим часом перевертні Нехай підростають Та поможуть москалеві Господарювати, Та з матері полатану Сорочку знімати Помагайте, недолюдки, Матір катувати» Начетверо розкопана, Розрита могила Чого вони там шукали Що там схоронили Старі батьки Ех, якбито, Якбито найшли те, що там схоронили, Не плакали б діти, мати не журилась жовтня , Березань
<toxini> Леся УКРАЇНКА * * * Стояла я і слухала весну, Весна мені багато говорила, Співала пісню дзвінку, голосну, То знов таємнотихо шепотіла Вона мені співала про любов, Про молодощі, радощі, надії, Вона мені переспівала знов Те, що давно мені співали мрії
<dimmubah> ЛЮБОВ НА ПАПЕРІЛюбовце вічна музика дощу,це цілий світ в Твоєму тільки світіКоли у слід комусь не йду,лечу,Немов метелик в полі серед квітівКоли п'янять слова й немає слівУ грудях ангел крилами тріпочеЛюбов сліпа і робить з нас рабів,але в рабів такі щасливі очіЛюбовце вічна музика сердецьЇх передзвін,їх трепіт,і зізнанняЦе йти в тумані лугом навпростецьДе кожний крок ,як подих твій останнійЦе йти і знати, віритидійдешІ очі в очітак не страшно житиТак хоч ся воскреснути і все ж В одних долонях цілий світ втопитиЛюбовтроянда,ніжна і зваблива Це поцілунку ніжний оксамитКоли в душі,нарешті змовкне зливаІ серце відпочине від коридКоли усе так раптом стане простоІ Ти збагнеш,що в світі не одинЛюбовто мудрість і вершина росту,Її не знайдеш в відблиску вітринЛюбов,то щось,для кожного своєВідкриє серце білосніжні дверіВона не проситьтільки віддаєСловами не змалюєш на папері
<VobEcottLet> Українапісня куплетСтежки і поля,Гори і ріка,Полонини і ліса,Села і міста,Скелі і моряНебо і зоряВсе це нашая країна,Рідна УкраїнаБо вона одна,Іншої нема!Ти одна така моя,Україно дорога!ПриспівУкраїно,ллється з вуст моїх ця пісня гомінка,Україно,я живу тут і ти завжди молодаТут я вперше стала міцно і пішла в життя,Україна чудний виріб Справжнього Митця!Україно,Україно ллється з вуст моїх ця пісня гомінка,Україно,Україно,ти одна така,іншої нема! куплетІ краса твоя,Кращої нема,Бо червоная калинаЦе є рідна УкраїнаНебо і зоря,І твоя красаЦе пшениця золотаІ блакитні небесаБо вона одна,Іншої немаТи одна така моя,Україно дорога!Приспів
<offjack> Ось настав уже світанок,Добрий,світлий,гарний ранокВже стоїть ось тут сніданокІ книга,а на нійВасиль СтефаникВін твори чудові написавНіби про все у житті він знавПро долю,кохання і вродуВін був патріотом свого народу!Він славиться у нас в країні,У славній добрій Україні!Знають Його і не тільки тут,Знають Його і міста великих спорудСлава Цьому поетові!Слава!І сонечко промінчиком загралоМи Тебе,наш Дорогий СтефаникЛюбимо усі,мов теплий ранок!Гарний ранок,коли спів пташинний,Коли у подвір"ї усе мовчазливеАле твори Твої не такі мовчазні,Вони закликають нас до боротьби!
<RubenRFSAaaa> говорю я своїми устамиговорю я простими словаминаша мова безцінний скарбхочу,щоб її кожен в серці ніс і мав!
<humbie> Ой у небі летять журавлі,Ой багато їх там,в даличиніЛетять вони в чужі країНе забувайте тільки землі свої!Не забувайте рідної сторониРічки,степи,ліси отіБо ви тут народилися й рослиНе забувайте рідної сторони!Повертайтеся своїм чудним ключемБудемо берегти ми васмечем!Ой у небі летять журавлі,Ой багато їх там в далечині
<dks66> Вклоняюся я перед ВамиВи завжди будете із намиПисати вірші як і ВиЯ хочу для краю й рідної сторони!Ви знамениті тут у насШевченко,Франко і ПанасМирний,Леся Українка,Така чудова й геніальна жінка!Які прекрасні іменаЗвучать і потребують нагородиордена!Я Вам вручила б їх сама,Бо знаю Ваша доля не легка!Які чудові Ви вірші і драмиНочами недосипаючи писали,Писали і для себе,і Вкраїни,Для нашої неньки УкраїниВи дійсно патріоти сильніВас не зупинить ні арешт,ні насильніДопити,знущання й ВиДостойні письменники наші Дорогі!
<drnio> Хлібусьому голова,Цепшениця золотаХлібце сим радості й пошани,Цеслово ніжне як руки у мамиХлібяк багато у ньому звучить,Тепло і радість бринитьЦекров і піт,і тяжкий труд,Цебільше,ніж будування спорудХлібсим злагоди й добраІ здоров"я,і теплаМає він чарівну силуНайсвятіший заклик мируХлібце робота звечора до рання,Ценайзаповітніше бажання,Ценайважливіше у житті,Все,що потрібно Тобі і меніХлібусьому голова,Цепшениця золотаХлібце сим радості й пошани,Цеслово ніжне як руки у мами
<Wild-Rose> Україно моя,Як не любити Тебе!Ти мені дорогаТут мати родила менеТут пішла перший разІ ступила вперед,Тут танцювала не раз,А із кимце секретТут голівка хмелілаВід танцю і природиІ відразу п"янілаВід Твоєї я вродиЯк Тебе не любитиЗа Твою красу!Як Тебе не любитиЙ не заплести березову косу!Україно моя,Моя Батьківщина,Ти мені дорогаІ ріка,і ліщина!
<romznn> Ти увійшла в палац моїх думок й на троні сіла як царівнаІ сказала «Моє почесне місце тут!»Її я там збудую храм і влада йде по всім краям;А слово наче скіпетр в руці тримає і ним повеліває Моєму серцю є наказ, щоб швидше билося ось так;Своїх ворогів ти образом своїм долаєш; його ти викарбувала у пам’яті як слід;Моєму серцю знов наказ «Люби, пам’ятай, терпи і знай!»
<matrasina> За що люблю я УкраїнуЗа ті прекраснії степи,За чародійну мову солов’ їну,За п’янкий запах рідної землі!За що люблю я рідну неньку,Яка з дитинства в мою жменьку,Поклала крихтоньки добра,Щоб душа дитяча розцвілаЧому подобаються квітиЧому для мене сонце світитьДе взялося в світі стільки злаХто скував кайдани для добраЧому замислююсь над вічнимЧому пишу цього віршаЧому… чому життя таке трагічне,А в когось взагалі проблем нема
<Cosmanaft> червняДень захисту дітей!Хай донес ся це до сердець усіх людей!Бо дітице скарб дорогоцінний,Це наше щастячко безціннеЦе молодь нашої ВкраїниІ це майбутнє України!Так захисти дитину ТиІ досягнем ми нашої мети!
<GenNigneeRirmwjj> Я і в думці обняти тебе не посмію,А не те, щоб рукою торкнутися смівЯ люблю тебе просто — отак, без надії,Без тужливих зітхань і без клятвенних слівНавіть в снах я боюсь доторкнутись до тебе,Захмеліть, одуріти від твого теплаЯ кохаю тебе Мені більше не треба,Адже й так ти мені стільки щастя далаВасиль Симоненко
<iWwolf> Ти знаєш, що ти — людинаТи знаєш про це чи ніУсмішка твоя — єдина,Мука твоя — єдина,Очі твої — одніБільше тебе не будеЗавтра на цій земліІнші ходитимуть люди,Інші кохатимуть люди —Добрі, ласкаві й зліСьогодні усе для тебе —Озера, гаї, степиІ жити спішити треба,Кохати спішити треба —Гляди ж не проспи!Бо ти на землі — людина,І хочеш того чи ні —Усмішка твоя — єдина,Мука твоя — єдина,Очі твої — одніВ Симоненко
<wanting> Чого являєшся меніУ сніЧого звертаєш ти до менеЧудові очі ті ясні,Сумні,Немов криниці дно студенеЧому уста твої німіЯкий докір, яке страждання,Яке несповнене бажанняНа них, мов зарево червоне,Займається і знову тонеУ тьміЧого являєшся меніУсніВ житті ти мною згордувала,Моє ти серце надірвала,Із нього визвала одніОті ридання голосні —ПісніВ житті мене ти й знать не знаєш,Ідеш по вулиці — минаєш,Вклонюся — навіть не зирнешІ головою не кивнеш,Хоч знаєш, знаєш, добре знаєш,Як я люблю тебе без тями,Як мучусь довгими ночамиІ як літа вже за літамиСвій біль, свій жаль, свої пісніУ серці здавлюю на дніО, ні!Являйся, зіронько, меніХоч в сні!В житті мені весь вік тужити —Не житиТак най те серце, що в турботі,Неначе перла у болоті,Марніє, в'яне, засиха,—Хоч в сні на вид твій оживає,Хоч в жалощах живіше граєПолюдськи вільно віддиха,І того дива золотогоЗазнає, щастя молодого,Бажаного, страшного тогоГріха!ІЯ Франко
<DrUm4iK> ПРО ДІВЧИНКУ, ЯКА ВСЬОГО БОЯЛАСЬВечоріє СутенієА в кімнаті на вікніЩось у темряві біліє —Мабуть, яблучка смачні!Мама яблучка купила,Щоб Марійка їх поїла,Щоб Марієчка малаЗдоровенькою булаГарні яблучка, помиті,І солодкі, й соковитіЧом їх дівчинка не їстьХто на це нам відповістьА Марійка в цю хвилинкуЗаглядає у щілинку —Хоче яблучок вона,Тільки темрява страшна!— Може, там шкреб ся мишкаМоже, вовк сидить під ліжкомМоже, там заліз під стілГострозубий крокодилУ дитячому садкуЄ акваріум в кутку,А в акваріумі рибкиМиготять тудисюди,І на всіх вони крізь шибкуПоглядають із водиЄ в садку ще й цуценятко,Є ласкаве кошенятко,А надворі є кролі,Волохаті та маліДітвора в садочок прийдеІ біжить в живий куток,А Марійка не підійдеДо звіряток ні на крокБо вона боїться всіх —Навіть рибок золотих!— Цуценя куснути може,Кошеня дряпнути може,А кролята — гризуни,Погризуть мене вони!— Ой Марійкочудасійко,Боягузка ти мала!І чого це ти, Марійко,Всіх боятись почалаЧерез кладку по порядкуДіти йдуть в зелений лісПід ялинками стежинки,Наче змійки, повилисьА Марійка невеличкаВсе стоїть на бережкуСтрашно йти на той бік річкиЧерез кладочку хитку— Ну, давай, Марійко, ручку,Ми без тебе не підемМи МарійкучудасійкуЧерез кладку проведем!Не лякайся, не спиняйся,Ти ж у лісі не сама,І страшного тут нічогоМіж деревами немаЗбіглись весело малята— Нумо в схованки гуляти!За дерева, під кущіПоховаймося мерщій!І Марійка теж несмілоЗаховалась за пеньокОт присіла — й занімілаЗа пеньком сидить звірок!Звір страшний та охатий,Довговусий і вухатийПід галузкою сидить,Жовтим листям шарудитьЗатремтіло тут дівчатко,Наполохане, блідеА налякане зайчаткоТільки вухами прядеВорухнулася галузкаБоягузка як гукне!А зайчатко без оглядкиЯк стрибне та дремене!!!Тут надбігли зразу й діти— Що тут сталось— Що за крик— Ой, рятуйте! Звір сердитий!— Де ж той звір— Та він утік!Ну й сміялись потім добреВсі малята в дитсадку,Що зустрілись два «хоробрі»,Два «сміливці» у ліску!На подвір’ї в дитсадочкуЗозуляста ходить квочкаА за квочкою підрядХодить семеро курчатВ них такі маленькі ніжки,В них м’якесенький пушок,І Марієчка нітрішкиНе боїться цих пташокЗ ними грається охоче,Їх годує щоразу,Тільки щоб сердита квочкаНе ходила поблизу!— Ціпціпціп, мої пухнасті,Ви клубочки пухові!Обережно, щоб не впасти,Не заплутатись в траві!Та зненацька щось великеШугонуло з неба в сад —Лютий, хижий птах шулікаНалітає на курчат!А МарійкабоягузкаЯк ухопить камінець!Та як кин ся назустрічДо шуліки навпростець!Налякалась хижа птаха,Підлетіла вище даху!А курчатка всі до квочкиПокотились, мов клубочки,Мов клубочки пухові —Всі здорові та живі!— Ну й Марійка!От так диво!От яка вона смілива!Та яка ж небоязка —Налякала хижака!А коли їй хижа птицяСтала зовсім не страшна —Вже вона не побоїтьсяНі криляткагризуна,Ні меткого цуценятка,Ні малого кошенятка,Ані рибок золотих,Ані зайчиків прудких!Буде завжди скрізь гуляти,За собою всіх водитьІ до темної кімнатиБуде сміливо ходить!Наталя Забіла
<sumrak89> Материнська ЛюбовВід порога дитинства у далекі світиПролітають птахами дні за днями роки,Та куди б не занесли мене долі дороги,Скрізь мене зогрівала твоя вірна любовВона вчила любити найдорожче у світі,Рідну матінкуземлю вона вчила любитиПриспівТвоя любов дає мені наснагу,Твоя любов веде в незнаний світ,Так буть вовік, благословенна мати,Твоя любов вчить як у світ йтиІ куди б не занесли мене долі дороги,До батьківської хати вічно кличуть менеТвої стомлені руки такі ніжні, ласкаві,Твоя вірна безмежна материнська любовПриспівТвоя любов дає мені наснагу,Твоя любов веде в незнаний світ,Так буть вовік, благословенна мамо,Твоя любов навчила нас любить!Микола Мозговий
<-Versatile> Олег ВасюковПам'яті композитора і поета ВОЛОДИМИРА ІВАСЮКАОРФЕЮ УКРАЇНИМабуть, той звичай в наших генах І нерозумний і сумний Вважать, що геній ще не геній,Коли він поруч і живийА був уроджений він геній,Як Моцарт,Гейне, як ЄсенінІ та ж сама зловісна силаЙого, як як й їх в свій час, давила!Все це ми добре зрозуміли,Як склав Співець свої вже крилаТож най цих спогадів рядкиХоча би стрічкою тонкоюВплетуться в Пам'яті ВінкиНад ранньою Співця труноюЩоби палало невгасимоНам у віках ім'я Його,Орфеєм ніжним УкраїниНазвав народ Співця свогоІ вірю я, що у висотах,Де чистих душ слід не зника, На чарівній космічній нотіБринить "Зоря ІВАСЮКА"Її поки що астрономиНе віднайшли, але знайдутьІ у реєстр нових поповненьПід іменем цим занесуть!І вже тоді ніяка силаНе обірве її політЯк міжпланетного світила,Чиє життя мільйони літ!Яка б нас не гнітила скрута,Та виживе наш рідний крайБо в нім цвіте ЧЕРВОНА РУТАІ грає в горах ВОДОГРАЙ!